Історична довідка розвитку медицини Старокостянтинівського району

У міст, як і у людей, свої біографії. Щоправда, коли кожен із нас свій життєвий шлях творить сам, то біографії міст пишуть сотні, тисячі людей. цілі покоління.

Історія Старокостянтинова починалась в середині ХУІ століття, коли князь Костянтин острозький – нащадок давньоруського роду, воєвода київський і Волинський – звернувся до польського короля Сигізмунда Августа з проханням дати йому дозвіл на будівництво фортеці на так званому «чорному шляху», по якому  здійснювали набіги орди татар, що мало велике стратегічне значення.  Фортеця була збудована в трикутнику між ріками Ікопоттю та Случем.

Офіційною датою заснування міста вважається 1561 рік. Нове місто на Волині починає існувати як волость Костянтинівська.

Після Люблінського  сейму 1569 року Старокостянтинвщина, як частка південно-східної Волині увійшла до Кременецького повіту. В 1904 році внаслідок переділу Острозьської спадщини було створено окремий Старокостянтинівський повіт, те, що складає нинішню Старокостянтинівщину, хоча межі не раз і зазнавали змін.

Про чисельність і склад населення з дня заснування точних даних в історичних документах не зазначено. Але на підставі  подимного 1629 року  основним населенням повіту було українське селянство. Але з появою міста і містечок  додалося чимало іноземців, а саме є відомості по компактне проживання єврейських та польських громад, а також німців, чехів, росіян та білорусів. Кожна громада вносила свій вклад у формування культурної та соціальної палітри повіту.

Перші відомості про медичні заклади в повіті належать до другої половини ХІХ століття. Лікування та обслуговування хворих медичним персоналом в ті часи було під силу особам вищого стану – князям. Великим землевласникам, торговцям і тим, хто спроможний був сам утримувати лікарів чи сплатити витрати.

В 1874 році в повіті працювало 3 лікарні – Старокостянтинівська міська на 20 місць, єврейська на 30 чоловік та при 45-му Азовському піхотному полку – лазарет на 25 ліжок. Аптек вільних було дві та діяв громадський Червоний хрест. Це все на 177799 мешканців повіту.

В 1879 році до існуючих  лікувальних установ додалася лікарня  на 10 ліжок в тюрмі. Кількість медичного персоналу становила:

• лікарів  - 7,
• фельдшерів – 2,
• бабок-повитух – 6,
• віспощеплювачів – 4.

Характерні для цього періоду демографічні показники:

• померло в місті  283 чоловіки та 217 жінок, всього 500 чоловік; в повіті  відповідно 3035 чоловік та 2962 жінки, всього 5995 чоловік;
• народилося в місті 331 хлопчик та 314 дівчаток, всього 645; в повіті відповідно хлопчиків 4177, дівчаток 4044, всього 8221.

Та  слід відмітити, що наведені в документах дані не відбивають істинного стану речей в районі, адже велась реєстрація лише тих осіб, яким надавалась медична допомога, а оскільки  більшість населення до медичних працівників ставились з недовір’ям, то багато хворих взагалі   залишались поза дією медичних закладів та офіційної медицини.

З документів 1901-1903 років видно, що  стан  справ змінився на краще. Боротьбу з хворобами  в повіті вели 11 лікарів, з яких 4 – в місті, 13 фельдшерів ( в місті – 3), фармацевтів 12 ( в місті – 6). В повіті на цей час  працювало 9 лікарень на 20 ліжок.

Якщо взяти до уваги, що більше половини лікувальних закладів знаходилось в місті та містечках, то нескладно уявити, якою була медична допомога на селі.  Тому була звернута увага і на розбудову мережі медичних закладів на селі. Так в 1912 році в самчиках було відкрито фельдшерсько-акушерську амбулаторію зі штатом – 1 фельдшер, 1 акушер та 1 санітар. Амбулаторія розташовувалась в одній із сільських хат.  В 1916 році на кошти земської управи додалась Жеребківська інфекційна лікарня.

В цьому ж році на  медицину повіту було виділено 28,7 тис карбованців на 249,9 тис населення.

Подальша доля медичних закладів повіту диктувалася подіями пов’язаними з підготовкою до бойових дій першої світової війни.

В травні  1919 року з’являється Декрет про націоналізацію лікувальних закладів та санітарних установ. Проте вони до кінця не біли реформовані з причини, що під тиском  петлюрівських військ місто стає прифронтовим і з 7 серпня виконуються  розпорядження тільки місцевої влади.

1 грудня 1920 року  приступив до роботи  перший радянський повітовий медичний відділ, який втілював в життя декрети і постанови, видані раніше та ті, що видавались  Наркомздравом. Націоналізувались лікувальні заклади, санітарні установи та аптеки що належали як окремим особам, так і товариствам. Всі питання про націоналізацію  того чи іншого закладу  або санітарної установи остаточно вирішувалися губернськими колегіями охорони здоров»я та президією виконкому з участю юридичного відділу. Усі аптеки та  склади аптекарських товарів, кому б вони не належали, були оголошені власністю республіки.

В складних умовах  розрухи та спаду виробництва приймається рішення на повітовому з’їзді Рад «Исходя из отсутствия  средств у государства, что тормозит материальное снабжение школ и больниц, считать необходимым все больницы и школы перевести на самообслуживание. Каждое село должно взять свою  школу и больницу на обслуживание. Каждая волость должна содержать волостную школу и больницу. Сбор средств… производиться со всех сел волости.»

Також згідно цього документу будується  друге приміщення Жеребківської лікарні. Вона уже мала 25 ліжок з пологовим відділенням, приймає хворих з загальними та інфекційними захворюваннями і фактично обслуговує Сковородецьку волость. У штаті лікарні був 1 лікар,2 фельдшери, 2 повитухи, 2 санітарки, 1 сторож.

В повіті на цей час значилось 8 лікарень, в яких 270 ліжок, в тому числі 77 інфекційних, а також 7 фельдшерських пунктів на загальне населення 267 232 чоловіки, в т ч  сільського 222 059, міського – 42 127.

Основні показники роботи  медичних закладів на той час:

• поступило хворих – 1 178
• виписалось – 1 092
• померло – 70
• проведено хворими ліжко/днів – 15 278
• прийнято амбулаторно – 27 532 хворих.

З реформуванням повіту  і введенням районної структури – мед відділу, додається ще одна лікарня – Мшанецька, Остропільської   волості, в штаті  якої працювало 2 лікарів, 3 фельдшерів та 2 повитухи. На території Остропільської волості функціонувало 2 аптеки.

Внаслідок заходів, щодо укомплектування лікарським персоналом медично-санітарних закладів в  повіті збільшується кількість лікарського персоналу за рахунок безробітних лікарів, яких направляли з великих міст на село. До 1930 року   кількість медпрацівників району збільшилась у два рази. На розширення медико-санітарних  закладів у 1930 році було виділено 91 195 карбованців, проти 53 069 в 1928 році. Більше уваги приділялось охороні материнства та дитинства. Того року народилося 2 416 дітей.

Тяжкий  1933 рік в районі прогресував дистрофією, що було викликано нестачею хліба та хлібопродуктів, якого не було у селян. Тому, що на той час все було вилучено у них за вказівкою центральної московської влади. Голод накладав свій чорний відбиток і на народжуваність дітей. Вона  значно скоротилась, а ті малята, що народжувались і якимось чином виживали, залишились з фізичними вадами від голодомору. Характерно, що навіть в ці роки допомога багатодітним сім»ям не передбачалась.

Наслідки такої великої трагедії  вимагали оздоровлення населення через розширення сітки медичних установ. В 1934 році для Старокостянтинівської лікарні було побудовано  двоповерховий будинок, в якому розташувалося терапевтичне, хірургічне, акушерське, педіатричне  відділення.

В 1935 році  Остропільська лікарня, яку відкрили в 1927 році, переходить в розряд районної. Вона в якійсь мірі давала надію на забезпечення населення допомогою та зняття перевантаження в цій сфері. Навіть  прийом на одне ліжко по двоє хворих, інколи з різними діагнозами, становища не виправляв…

В 1937 році відкривається дільнична лікарня, в штаті якої крім фельдшера була також акушерка і санітарка.

В 1938 році були прийняті постанови, якими передбачалась організація на договірних умовах з господарствами колгоспні пологові будинки, а також зміцнення сільської лікарської дільниці. Цими ж постановами передбачалось забезпечення лікарських дільниць власним транспортом для роз»їздів, медичні працівники забезпечувались освітленням, паливом. Для забезпечення медичних закладів кваліфікованими працівниками була створена Старокостянтинівська  школа медичних сестер, більша половина випускників якої направлялась на роботу в село.

Після  нападу фашистської Німеччини  і здійснення плану мобілізації частина  значна медичних працівників опинилась  в діючій армії. В період окупації  значно знизився рівень гігієни, хоча представники влади, особливо німці, суворо карали тих, хто не вживав заходів для локалізації інфекційних захворювань. Започаткована до війни соціальна діагностика, необхідна для поліпшення здоров»я різних груп населення, практично припинилась. Профілактика захворювань, медична допомога практично були відсутні. Особливо страждала та категорія людей, котрій необхідне було хірургічне втручання.

З перших днів визволення  району від окупантів медичний персонал допомагав пораненим, що прибули з  фронту та з госпіталів на доліковування. Також пріоритетним питанням  була боротьба з інфекційними захворюваннями, в тому числі венеричними. Розвивалась мережа лікувальних закладів.

Так вже у 1956 році кількість стаціонарних ліжок становила 555, лікарів, враховуючи стоматологів – 89, середнього медичного персоналу – 3777.

1960 рік підсумував пройдені найскладніші етапи розвитку медицини і констатував рівень обслуговування населення району. Старокостянтинівська районна лікарня мала 180 лікарняних ліжок. З усіма спеціалізованими відділеннями:

• терапевтичним – 35
• хірургічним – 20
• пологовим – 24
• дитячим – 25
• неврологічним – 5
• інфекційним – 18
• травматологічним – 5
• кістково-туберкульозним – 10
• отоларінгологічним – 5
• офтальмологічним – 5
• інфекційним – 20
• венерологічним  - 5
• урологічним – 3

Остропільська  районна лікарня мала 50 ліжок, Підгірнянська дільнична лікарня – 15, Самчиківська та Бутівецька лікарські амбулаторії – по 15.

Подальше розширення кількості лікарень не передбачалось. Протягом 1960-1965 років  було здійснене укрупнення сільських лікарських лікарень до 100-200 та сільських дільничних до 25-30 і більше ліжок у кожній. Заборонялось будівництво нових сільських лікарень менше, ніж на 25 ліжок. Була організована міжрайонна протитуберкульозна лікарня в селі Калинівка Остропільської дільниці.

У 1962 році було побудовано два приміщення під дитяче та інфекційне відділення, лікарня  мала 200 ліжок, а  в 1965  році – 250. в 1967 році в результаті об»єднання протитуберкульозного диспансеру з районною лікарнею – уже 305. у цьому ж році почалось будівництво триповерхового корпусу лікарні зі стаціонаром 95 ліжок і поліклінічного відділення. У 1972 році було побудовано хірургічний корпус, а в 1983 – терапевтичний.

Остропільська  районна лікарня №2  в 1960 році мала 50 ліжок,  в  1962 – 75,  в 1987 – 100. З цієї кількості 5 ліжок було в терапевтичному відділенні, 2  - в хірургічному, 18 – в онкологічному, 15 – в дитячому. В лікарні було 41,5 посади середнього медичного персоналу, 33,5 – обслуговуючого.

Підгірнянська дільнична лікарня з 1967 по 1987 роки кількість медичного персоналу скоротила з 26,5 до 16. Самчиківська  лікарська амбулаторія в 1960 році мала 15 ліжок та зубний кабінет. З 1961 року в ній почала функціонувати клінічна лабораторія. В 1967 році терапевтичних ліжок збільшилось до 22 та 3 – пологових. З 1987 року терапевтичне відділення має 40 ліжок. Медичного та обслуговуючого персоналу в 1987 році в порівнянні з 1977 зменшилось: лікарів з 4 до 3, середнього медичного персоналу – з 12 до 4.

До початку 90-х років в районі було розгорнуто 628 ліжок, що на 10 тис населення становило 8,1.

У зв’язку із щорічним зменшенням кількості населення   району та з метою оптимізації роботи системи охорони здоров’я, поступово відбувалось скорочення ліжкового фонду та структурних підрозділів 

Ось як змінювалась кількість стаціонарних ліжок в районі:

• 1990 р. - 628; 
• 2000  р. - 445; 
• 2010 р. - 395; 
• 2020 р. - 272; 

 В нових економічних умовах виникла необхідність у реформування  медичної  галузі. Перегляд показників ефективності використання наявних ресурсів показав, що  існують багато не використаних можливостей для більш якісного надання медичної допомоги населенню.

2014 році проведено реформування галузі охорони здоров’я району: медичну допомогу було розділено на первинну, вторинну і екстрену.

Рішенням сесії Старокостянтинівської районної ради  для надання первинної медичної допомоги населенню району було створено Комунальний заклад охорони здоров’я «Старокостянтинівський центр первинної медико-санітарної допомоги» шляхом виділення на базі Старокостянтинівської центральної районної лікарні за рахунок існуючої загальної численності працівників. 

 У Старокостянтинівській  ЦРЛ продовжувалось надання вторинної (спеціалізованої) медичної допомоги. Відокремлено службу екстренної медичної допомоги.

В січні 2021 року КНП «Старокостянтинівська центральна районна лікарня»  була передана у власність Старокостянтинівської ОТГ в зв’язку з чим змінила свою офіційну назву – КНП «Старокостянтинівська багатопрофільна лікарня».

Станом на 01.01.2021 року структура КНП «Старокостянтинівська багатопрофільна лікарня» наступна:

І. амбулаторно-поліклінічні та лікувально-діагностичні підрозділи:

• Консультативно-діагностична поліклініка потужністю 625 відвідувань в зміну
• Стоматологічне відділення КДП
• Жіноча консультація
• Клініко-діагностична лабораторія
• Рентгенологічне відділення
• Діагностичне відділення (ультразвукова діагностика, ендоскопічна служба, функціональна діагностика)
• Фізіотерапевтичне відділення
• Денний стаціонар
• Аптека

ІІ. цілодобовий стаціонар:

• Терапевтичне відділення – 44 ліжка
• Кардіологічне відділення – 25 ліжок
• Неврологічне відділення – 31 ліжко
• Педіатричне відділення – 20 ліжок
• Інфекційне відділення – 25 ліжок
• Хірургічне відділення – 43 ліжок ( в т ч отоларингологія – 5 ліжок,хірургія чиста – 25, хірургія гнійна – 13, урологія – 5)
• Травматологічне відділення – 25 ліжок
• Гінекологічне відділення – 15 ліжок
• Офтальмологічне відділення – 15 ліжок
• Пологове відділення – 25 ліжок
• Хоспіс – 4 ліжка
• Крім того 6 позакошторисних ліжка відділення анестезіології та інтенсивної терапії.

Основні показники роботи КНП «Старокостянтинівська центральна районна лікарня» в 2020 році:

• Кількість ліжок денного стаціонару при амбулаторно-поліклінічних закладах – 20, проліковано 501 хворий
• Кількість відвідувань до лікарів поліклініки – 101805
• Кількість відвідувань до стоматологів – 36029
• Кількість пролікованих в цілодобових стаціонарах – 6257
• Прийнято пологів - 360
• Кількість штатних посад лікарів – 131,5; зайнятих 110,75, фізичних осіб – 100, в т ч в поліклініці – штатних – 56,75, зайнятих – 44,0
• Кількість штатних посад середнього медичного персоналу – 238,5; зайнятих 230,25, фізичних осіб – 228, в т ч в поліклініці – 58,0, зайнятих – 56.

Розвиток системи медичного обслуговування населення району прослідковується з часу заснування міста князем Костянтином Острозьким, від знахарок та бабусь-повитух до висококваліфікованого надання медичної допомоги з використанням сучасної апаратури, методів лікування та лікарських засобів.